Роль психолога у кримінальних провадженнях, пов'язаних із дорожньо-транспортними пригодами за участю дітей

За офіційними даними Міністерства внутрішніх справ України, дорожньо-транспортні пригоди (ДТП) за участю дітей залишаються значущою проблемою, а кількість загиблих і травмованих дітей внаслідок ДТП залишається високою. Дитина може бути безпосереднім учасником ДТП – потерпілою, свідком, особою, яка його вчинила, – або опосередковано постраждати внаслідок загибелі чи тяжкого травмування близької людини.

Незалежно від процесуального статусу дитини, ДТП може бути для неї травмувальною подією, яка впливає на її емоційний стан, сприйняття та відтворення подій, здатність концентрувати увагу, запам’ятовувати інформацію й підтримувати ефективну комунікацію з учасниками кримінального провадження.

Залучення психолога має бути спрямовано не лише на підтримку емоційного стану дитини, а й на створення умов для її безпечної та максимально ефективної участі у кримінальному провадженні. Важливими завданнями є врахування вікових та індивідуально-психологічних особливостей дитини, зниження ризику повторної травматизації, підтримання належної комунікації та забезпечення підходу, орієнтованого на найкращі інтереси дитини.

Кримінально-правова кваліфікація правопорушень, пов'язаних із ДТП

Стаття 286. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами. Це одна з основних статей, за якою здійснюється кримінально-правова кваліфікація правопорушень, пов'язаних із ДТП. Кримінальна відповідальність настає у разі, якщо порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту спричинило потерпілому тілесні ушкодження відповідного ступеня тяжкості чи смерть. Кваліфікація здійснюється залежно від наслідків, передбачених відповідними частинами ст. 286 КК України. Вік потерпілої дитини та характер заподіяної їй шкоди можуть мати значення для правової оцінки обставин кримінального правопорушення та вирішення інших передбачених законом питань у кримінальному провадженні. 

Для цієї категорії справ особливого значення набуває встановлення того, хто саме керував транспортним засобом, чи мав він відповідне право на керування, які правила дорожнього руху були порушені, а також який причинний зв’язок існує між порушенням і наслідками ДТП.

Приклад: Водій автомобіля, порушивши правила дорожнього руху, здійснив наїзд на неповнолітнього пішохода, який переходив дорогу. Внаслідок ДТП дитина отримала тяжкі тілесні ушкодження. За наявності передбачених законом підстав дії водія можуть бути кваліфіковані за відповідною частиною ст. 286 КК України.

Стаття 286-1. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами у стані сп’яніння. Застосовується у випадках, коли порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, спричинило передбачені законом наслідки.

Приклад: Неповнолітній, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, сів за кермо автомобіля та, рухаючись із небезпечною швидкістю, допустив зіткнення з іншим транспортним засобом, внаслідок чого пасажир отримав тілесні ушкодження. За наявності передбачених законом підстав дії неповнолітнього можуть бути кваліфіковані за відповідною частиною ст. 286-1 КК України.

Стаття 135. Залишення в небезпеці. Може застосовуватися за наявності передбачених законом умов, зокрема якщо особа завідомо залишила без допомоги особу, яка перебуває в небезпечному для життя стані та позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, за обставин, визначених КК України. У контексті ДТП така правова оцінка можлива лише за наявності відповідних ознак складу кримінального правопорушення.

Приклад: Після ДТП водій залишив місце події, не надавши допомоги дитині, яка внаслідок наїзду отримала тяжкі травми та перебувала у небезпечному для життя стані. Водій не викликав екстрену медичну допомогу та не вжив інших необхідних заходів для порятунку потерпілої. За наявності передбачених законом ознак складу кримінального правопорушення його дії можуть отримати кримінально-правову оцінку, зокрема за ст. 135 КК України.

В окремих випадках кримінально-правова оцінка події може охоплювати також інші статті Кримінального кодексу України залежно від конкретних фактичних обставин дорожньо-транспортної пригоди. Зокрема, ст. 287 КК України передбачає відповідальність за випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації, зокрема допуск до керування транспортним засобом особи, яка не має права на керування або перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, якщо такі дії спричинили передбачені законом наслідки. Стаття 271 КК України може застосовуватися у випадках порушення вимог законодавства про охорону праці, якщо ДТП пов’язана з такими порушеннями. Стаття 288 КК України може застосовуватися у випадках порушення нормативно-правових актів, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху, якщо такі порушення спричинили передбачені законом наслідки.

Остаточна правова кваліфікація визначається органом досудового розслідування та прокурором з урахуванням усіх встановлених обставин кримінального правопорушення.

Що слід враховувати психологу, залученому до процесуальних дій (зокрема допиту) у таких категоріях проваджень:

Особливий контекст ДТП:

    травмувальний досвід – дитина може бути свідком (зокрема перебуваючи в транспортному засобі як пасажир або будучи пішоходом), потерпілою, або особою, дії якої спричинили ДТП;

    комбінована травма – поєднання фізичних ушкоджень (або загрози) та психологічного шоку; 

    наявність втрат – загибель близької людини або серйозне поранення учасників події, які могла бачити дитина.

Психологічна підготовка до взаємодії:

    організація умов взаємодії. Враховуючи специфіку, пов’язану з ДТП, не виключається проведення допиту в закладі охорони здоров’я, за місцем проживання дитини або в приміщенні органу досудового розслідування (наприклад, у кабінеті на першому поверсі, якщо фізичний стан дитини не дозволяє піднятися сходами). При плануванні проведення допиту дитини з травмами, є необхідність заздалегідь отримати довідку від лікаря про можливість проведення цієї слідчої дії;

    забезпечення безпечного простору для допиту - без стресових тригерів (гучних звуків, згадок про аварію у різкій формі);

    в разі необхідності, перед допитом необхідним може стати додаткове спілкування із законним представником дитини. Оскільки не є виключенням ситуації, коли мати / батько починають плакати під час допиту їхньої дитини, коли та розповідає про саму подію (особливо в тому випадку, коли є загиблі люди внаслідок її дій) або коли говорить про свої фізичні / психічні травми, кардинальні зміни в житті. Для прикладу, коли дитина в статусі потерпілої зазнала ушкоджень хребта і тепер вимушена пересуватися виключно у кріслі колісному тощо; 

    визначення підходів до встановлення початкового контакту з дитиною - зокрема, добір нейтральних тем для початку спілкування, що сприятиме поступовому залученню дитини до розмови та зниженню її тривожності; 

    ретельна підготовка запитань для уникнення повторного травмування - ретельно продумані запитання (особливо щодо кримінально значимої інформації), уникнення навідних формулювань (тим паче стосовно часу, місця події, швидкості транспортного засобу, відстані тощо) є важливими для оптимізації процесу і екологічної взаємодії з дитиною.

Оцінювання психологічного стану дитини:

    виявлення ознак гострої стресової реакції, психотравми, ПТСР тощо;

    по можливості відслідковування ознак підвищеної тривожності, страхів, уникальної поведінки тощо;

    з’ясування та фіксація змін у поведінці після ДТП (нічні кошмари, відмова від транспорту, емоційна замкнутість…);

    психологічне сприйняття дитиною (когнітивно-перцептивний аспект).

Індивідуальні засоби мікромобільності (електросамокати, гіроборди, електровелосипеди). Сучасні пристрої поєднують ігрове сприйняття з підвищеним рівнем небезпеки. Особливість полягає в тому, що дитина часто не розрізняє функціональний об’єкт (транспортний засіб) та ігровий предмет. У дітей молодшого віку використання індивідуальних засобів мікромобільності може сприйматися переважно як ігрова діяльність, а не як керування транспортним засобом. Це сприяє недооцінці ризику та знижує уважність до правил дорожнього руху.

У випадку ДТП це має безпосередній вплив на свідчення дитини:

    спогади часто носять епізодичний і фрагментарний характер;

    пам’яті властиво зберігати емоційні деталі (звук гальм, колір самоката), а не чітку послідовність подій;

    у молодших дітей можливе змішування реальності з уявою, адже подія сприймалась як гра.

Використання гаджетів, зокрема смартфонів, бездротових навушників та додатків із доповненою реальністю (фільтри, віртуальні предмети), сприяють виникненню ефекту так званого “цифрового сліпого поля”, коли значна частина уваги дитини зосереджується на екрані або аудіоконтенті, що обмежує сприйняття дорожньої ситуації та ускладнює одночасну обробку кількох джерел інформації:

    втрата деталей, покази будуть неповними, бо увага під час події була “захоплена” гаджетом;

    хибне відтворення, події можуть “накладатися” на цифровий досвід (наприклад, дитина може описувати те, що бачила в AR-додатку, а не в реальному просторі);

    дитина може не усвідомлювати, що використання гаджета вплинуло на її здатність своєчасно помітити небезпеку. Внаслідок цього під час надання показань акцент нерідко переноситься на зовнішні обставини події (“машина їхала занадто швидко”, “було темно”), а власна поведінка оцінюється менш критично.

Етичні аспекти роботи психолога у кримінальних провадженнях щодо ДТП:

    мінімізація ризиків повторної травматизації дитини під час проведення слідчих дій, особливо слідчого експерименту, пов'язаного з поверненням на місце ДТП або відтворенням обставин події. Участь у таких слідчих діях може посилювати страх, тривожність, почуття провини та інші негативні психологічні реакції, особливо якщо ДТП призвела до тяжкого травмування або загибелі людей. Психолог має звертати увагу слідчого, прокурора на ці ризики та рекомендувати способи їх мінімізації; 

    утримання від оцінювальних суджень щодо поведінки дитини та інших учасників ДТП, зокрема звинувачень у необережності, порушенні правил дорожнього руху чи спричиненні тяжких наслідків. Особливої уваги потребують ситуації, коли дитина відчуває власну відповідальність за травмування чи загибель інших людей, незалежно від того, чи підтверджується її відповідальність установленими обставинами;

    врахування можливого конфлікту інтересів між дитиною та її законним представником, якщо останній був учасником ДТП або може бути причетним до її спричинення. За таких обставин дитина може відчувати страх за близьку людину, почуття провини або суперечність між бажанням розповісти про подію та прагненням захистити рідних. Психологу важливо враховувати можливий вплив цих обставин на дитину і за потреби повідомляти про відповідні ризики слідчого, прокурора для забезпечення умов вільного висловлювання дитини щодо обставин події. 

Співпраця психолога з іншими учасниками процесу:

    слідчий / дізнавач - погодження алгоритму та ключових питань допиту / опитування, по можливості уникнення проведення додаткових допитів / розпитувань; 

    адвокат - роз’яснення меж допустимих запитань, важливості почути саме думку дитини, а не відповіді адвоката замість неї. Оскільки, досить поширеними в практиці є випадки, коли саме адвокати / захисники, як тільки (на допиті або під час проведення слідчого експерименту) заходить мова про кримінально значиму інформацію, починають відповідати замість дитини, “знімати” питання слідчого / дізнавача / психолога, задавати навідні, сугестивні питання дитині, маніпулювати її показами тощо;

    медики - обмін інформацією про стан здоров’я дитини, щоб врахувати фізичні обмеження під час планування проведення слідчих дій. 

Актуальність врахування фізичного стану дитини під час планування допиту і його проведення, розглянемо на прикладі наявності в неї відкритої або закритої черепно-мозкової травми (далі – ЧМТ) отриманої внаслідок ДТП.  

Памʼять

Закрита ЧМТ (струс, забій, дифузне ушкодження)

Частіше фрагментарна: “провали” навколо ДТП (різні види амнезії*), плутанина у послідовності подій. 

Відкрита ЧМТ (проникне ушкодження, перелом із порушенням цілісності)

Довша та глибша амнезія; можуть “випадати” великі часові проміжки. 

Когнітивні функції

Закрита ЧМТ (струс, забій, дифузне ушкодження)

Зниження уваги, швидке виснаження, уповільнені відповіді. 

Відкрита ЧМТ (проникне ушкодження, перелом із порушенням цілісності)

Можливі фокальні дефіцити - стан, при якому уражена конкретна ділянка мозку, що призводить до специфічних симптомів, які залежать від функції цієї ділянки: мовні (афазія).

Емоційний стан

Закрита ЧМТ (струс, забій, дифузне ушкодження)

Легко втомлюється, дратівливість, головний біль, світлобоязнь. 

Відкрита ЧМТ (проникне ушкодження, перелом із порушенням цілісності)

Може бути пригніченість, підвищена тривожність; додатково вплив призначених лікарем лікарських засобів.

Ризики викривлення показань

Закрита ЧМТ (струс, забій, дифузне ушкодження)

Схильність до сугестивності (легко погоджується з відповідями внаслідок навідних питань). 

Відкрита ЧМТ (проникне ушкодження, перелом із порушенням цілісності)

Неповнота через мовні/сенсорні бар'єри; уривчасті або “нечіткі” відповіді.  

Техніка допиту

Закрита ЧМТ (струс, забій, дифузне ушкодження)

Короткі блоки (10-15 хв.), спокійна обстановка, без навідних питань, прості формулювання. 

Відкрита ЧМТ (проникне ушкодження, перелом із порушенням цілісності)

Використання схем, фігурок, малюнків; не вимагати точних формулювань, дат, часу, швидкостей, відстаней тощо. 

Коли є потреба у перенесенні допиту

Закрита ЧМТ (струс, забій, дифузне ушкодження)

При виражених симптомах: сильний головний біль, запаморочення, сонливість, нудота. 

Відкрита ЧМТ (проникне ушкодження, перелом із порушенням цілісності)

При сплутаності, затмареності свідомості, мовних чи зорових дефіцитах, медичній нестабільності. 

Отже, тактика проведення допиту повинна враховувати характер черепно-мозкової травми. При закритій ЧМТ доцільно працювати короткими блоками з перервами та враховувати можливі прояви амнезії і швидкої втомлюваності. При відкритій ЧМТ необхідно передбачати можливі мовленнєві й просторові труднощі, надавати більше часу для відповіді та, за потреби, використовувати візуальні допоміжні засоби.

Окрім наведених аспектів, залученому психологу слід розуміти та в разі необхідності - вміти пояснити представникам слідства (та описати в висновку / довідці), що психіка дитини працює інакше, ніж у дорослого свідка чи потерпілого, особливо коли мова йде про відтворення подій ДТП під час допиту. Це впливає і на точність свідчень, і на можливості їх відтворити.

1. Загальні механізми пам'яті у дітей:

    Фрагментарність: дитина запам’ятовує окремі яскраві деталі (звук удару, колір машини, крик), але часто втрачає цілісну картину події;

    Емоційне забарвлення: емоційно сильні враження (страх, біль, шок) закарбовуються краще, ніж нейтральні факти (номер авто, напрям руху);

    “Змішування” реальності та уяви: молодші діти можуть “домальовувати” / дофантазовувати картину, щоб зробити її для себе зрозумілою;

    Залежність від навідних питань: висока сугестивність – дитина легко підхоплює те, що сформулював дорослий.

2. Вікові особливості:

Молодший шкільний вік (6–9 років):

    Орієнтуються більше на конкретні образи;

    Плутають часову послідовність (“спочатку був гуркіт, а потім машина поїхала” - хоча насправді було навпаки);

    Можуть плутати поняття “ліворуч-праворуч”, “далеко-близько”, “швидко-повільно”.

Підлітки (10–14 років):

    Уже краще утримують та відтворюють послідовність подій;

    Можуть намагатися “здаватися дорослішими” і реконструювати подію логічно, а не так, як реально пам’ятають.

    Часто бояться помилитися, тому “погоджуються” з дорослим варіантом.

Період ранньої юності (15–17 років):

    Мають рівень когнітивної обробки інформації, що майже дорівнює рівню дорослих.

    Однак у стресовій ситуації доступ до спогадів може ускладнюватися, а відтворення подій – бути уривчастим або фрагментарним 

3. Наслідки травмування (ДТП як стресова подія):

    Дисоціація: у дитини може “вимикатися” сприйняття певних моментів (наприклад, не пам’ятає сам момент зіткнення);

    Флешбеки: при запитаннях може ніби “повернутися” в подію (сльози, тремтіння, мовчання);

    Часткова амнезія: дитина пам’ятає до і після, але не сам момент.

4. Механізми відтворення під час допиту / робота зі спогадами та свідченнями:

    чітке розмежування фактів і емоційних реакцій дитини;

    поступове уточнення деталей (час, місце, дії учасників) – без тиску, маніпуляцій і прискорення;

    розуміння, що спогади можуть бути фрагментарними або неточними через пережитий стрес.

    Наративний спосіб: вільна розповідь дитини з мінімумом втручання та постановкою відкритих питань - дає найбільш достовірну інформацію;

    Сугестивні та навідні запитання є вкрай небажаними, оскільки вони не дають дитині можливості самостійно відтворити обставини події (наприклад: “Машина була червона, так?”). Існує висока ймовірність того, що дитина погодиться з таким формулюванням, навіть якщо воно не відповідає її власним спогадам.

    Візуальні / ігрові допоміжні засоби (в разі необхідності: малюнок дороги, фігурки, схеми) допомагають уточнити просторові деталі.

    Поступове занурення: від загальних запитань (“Що ти пам’ятаєш того дня?”) до конкретики (“Де була машина перед тим, як ти почув гуркіт?”).

5. Ризики викривлення / спотворення свідчень:

    Вплив дорослих авторитетів (батьків, адвокатів, слідчих);

    Повторні допити, коли дитина починає підлаштовуватися під очікувані відповіді;

    Використання юридичних понять без врахування віку та особливостей дитини (“Машина перетнула суцільну лінію?” – малолітня дитина навряд зрозуміє це питання).

Відтворення подій ДТП дитиною під час допиту – це процес, де психіка поєднує уривки пам’яті, емоційні враження та власні інтерпретації. Тому потреба залучення кваліфікованого спеціаліста, компетентного в роботі з дітьми різного віку допомагає дотримуватись найкращих інтересів дитини, а слідству отримати кримінально-значиму інформацію про обставини події.

Типові помилки під час взаємодії з дитиною у кримінальних провадженнях щодо ДТП та їх можливі наслідки:

Що не враховується

Швидкоплинності та фрагментарності сприйняття.

Наслідок для слідства / суду

Отримані свідчення містять здогадки дитини, що знижує їх доказову цінність. 

Приклад у справі про ДТП

Дитина бачила лише момент удару, але під час допиту її наполегливо розпитують про попередні маневри авто, яких вона не спостерігала.

Як уникнути

Перед допитом уточнити, яку саме частину події дитина бачила і ставити питання лише в межах цього досвіду. 

Що не враховується

Ігнорування сенсорних спогадів.

Наслідок для слідства / суду

Втрата значущої інформації, важливих непрямих ознак (наприклад звук гальмування може підтвердити версію про спробу уникнути зіткнення). 

Приклад у справі про ДТП

Дитина-свідок пам'ятає гучний звук, різкий запах, але під час допиту її не запитують про ці відчуття, зосереджуючись лише на візуальних деталях. 

Як уникнути

Використовувати питання про всі канали сприйняття (зір, слух, запах, дотик), щоб отримати значущу інформацію. 

Що не враховується

Недооцінка ефекту “тунельного зору”.

Наслідок для слідства / суду

Показання можуть бути помилково визнані суперечливими або недостовірними. 

Приклад у справі про ДТП

Дитина описує тільки світло фар, ігноруючи інші об'єкти, а це вважають це неповними свідченнями. 

Як уникнути

У разі надання висновку/довідки, можна пояснити в документі, що звуження уваги під час стресу є нормальним і не зменшує достовірності показів. 

Що не враховується

Використання технічних термінів, незрозумілих дитині (тобто без врахування її вікових та індивідуальних особливостей).

Наслідок для слідства / суду

Дитина може дати неправильну/недостовірну відповідь через нерозуміння питання (або його частини), що призведе до спотворення фактів. 

Приклад у справі про ДТП

Для прикладу питання: “Чи виїхав автомобіль на зустрічну смугу?” - велика вірогідність того, що малолітня дитина не розуміє, що таке “зустрічна смуга”. 

Як уникнути

Перекладати терміни на доступну дитині мову (як варіант: “Чи поїхала машина туди, де їй на зустріч їдуть інші машини?”). 

Що не враховується

Примушування до оцінки швидкості чи дистанції.

Наслідок для слідства / суду

У суді показання можуть бути спростовані експертами через очевидну неточність вимірів. 

Приклад у справі про ДТП

Для прикладу, у дитини запитують одне і те саме декілька разів: “Скільки метрів було до машини?” - вона називає будь-яке випадкове число аби відповісти, щоб процес опитування швидше завершили.  

Як уникнути

Формулювати оцінки у відносних категоріях (“близько / далеко”, “швидко / повільно” тощо), з опорою на інші показники (“Спробуй детально описати місце де саме машина зупинилася?”) уникаючи вимог точної цифри, з урахуванням віку дитини, контексту події. 

Що не враховується

Недостатня увага до місця спостереження.

Наслідок для слідства / суду

У суді може бути доведено, що дитина фізично не могла бачити описані події, що дискредитує її свідчення. 

Приклад у справі про ДТП

Для прикладу, коли дитина в статусі свідка і в неї не з'ясовано, що вона бачила подію через вікно автобуса, де частину огляду закривав інший транспорт. 

Як уникнути

До початку допиту, або хоча б під час нього - деталізувати місце з якого дитина спостерігала подію та можливі перешкоди огляду і врахувати цю інформацію під час формулювання/постановки запитань. 

Що не враховується

Ігнорування часової сплутаності.

Наслідок для слідства / суду

Хибне встановлення послідовності дій учасників ДТП, що впливає на кваліфікацію правопорушення.

Приклад у справі про ДТП

Дитина описує подію так, ніби удар і звук відбулися одночасно, хоча насправді звук був після.

Як уникнути

Допомагати дитині відтворювати хронологію через уточнюючі питання (“Що ти побачила/почула/відчула спочатку?”). 

Для підвищення якості підготовки психологів, які залучаються до слідчих дій у кримінальних провадженнях щодо ДТП за участю дітей, нижче розглянемо, які дані мають значення для слідства та які основні статті Кримінального кодексу України застосовуються в таких провадженнях.

До кримінально значущої інформації у провадженнях щодо ДТП за участю дітей, зокрема, належать:

1. Обставини події:

    час і місце ДТП (точна дата, година, геолокація — освітленість, погодні умови);

    тип ділянки дороги (пішохідний перехід, двір, дитячий майданчик, шкільна зона);

    наявність дорожніх знаків і розмітки та чи були вони видимі

    наявність і робота світлофора.

2. Дії учасників до моменту зіткнення:

    швидкість і напрям руху транспортних засобів;

    місцезнаходження дитини перед подією (на тротуарі, на проїзній частині, у транспорті);

    поведінка дитини (чи бігла, йшла, гралася, виїхала на велосипеді/самокаті);

    поведінка водія (чи знижував швидкість, чи реагував на перешкоду, чи дотримувався правил).

3. Момент зіткнення:

    точка контакту (з якої сторони автомобіль торкнувся дитини чи навпаки);

    місце розташування учасників у момент удару;

    наявність інших транспортних засобів чи перешкод у полі зору;

    сенсорні ознаки (звук гальм, крик, сигнали, світло фар) – важливо для встановлення швидкості та реакції водія.

4. Наслідки для дитини:

    характер і тяжкість тілесних ушкоджень (за висновком судово-медичної експертизи);

    чи була надана допомога на місці (ким і коли);

    стан здоров’я (лікування, реабілітація, довготривалі наслідки).

5. Психологічні фактори:

    стан дитини під час та після події (шок, страх, дезорієнтація);

    здатність відтворити події (вік, рівень розвитку, вплив стресу);

    наявність впливу дорослих на формування показань (підказки, навідні розмови маніпуляції).

6. Фактори, що можуть вплинути на відповідальність:

    порушення правил дорожнього руху з боку водія чи дитини;

    чи була дитина під наглядом дорослих;

    чи відповідали дії водія вимогам безпеки в зоні підвищеної уваги (біля шкіл, дитячих садків).

Слід зазначити, що одним із ключових доказів у кримінальних провадженнях щодо ДТП часто є транспортно-трасологічна експертиза (ТТЕ). Це вид судової експертизи, який вивчає сліди на транспортних засобах і на місці дорожньо-транспортної пригоди, щоб відтворити механізм події, ідентифікувати учасників і з’ясувати обставини аварії. Завдяки їй можна відновити хронологію подій, визначити місце зіткнення, кут удару, швидкість руху та інші важливі параметри. ТТЕ виконують спеціалізовані експерти в державних експертних установах, які мають відповідну кваліфікацію та ліцензії.

Основні завдання та можливості ТТЕ:

    відтворити місце і обставини наїзду (зокрема, встановити, де саме перебувала дитина на дорозі);

    перевірити достовірність свідчень учасників (включно зі свідченнями дитини);

    встановити, чи була дитина на пішохідному переході або поза ним;

    з’ясувати технічні причини аварії і фактори, що вплинули на її виникнення, – інформація, яка може впливати на визначення ступеня вини водія.

Узагальнюючи матеріали, викладені у статті, наголосимо: залучення психолога до кримінальних проваджень щодо ДТП за участю дітей є необхідним для врахування їхніх вікових та індивідуальних особливостей, актуального стану й потреб, а також для створення умов, які сприятимуть отриманню найбільш точних спідчень, оскільки:

    пережитий стрес і травми, зокрема черепно-мозкові, можуть впливати на здатність дитини запам’ятовувати та відтворювати події, спричиняти фрагментарність спогадів і підвищувати вразливість до навідних запитань; 

    психолог сприяє створенню безпечних умов допиту, що мінімізує повторну травматизацію та підвищує ймовірність отримання якомога точніших свідчень;

    урахування когнітивного й емоційного стану дитини допомагає оцінити її можливості сприймати запитання та повідомляти про пережите, обрати відповідні способи комунікації, темп і тривалість допиту; 

Участь психолога відповідає найкращим міжнародним практикам, сприяє захисту прав і врахуванню найкращих інтересів дитини, а також створює умови для отримання її показань із дотриманням процесуальних гарантій. Таким чином, у кримінальних провадженнях, пов’язаних із дорожньо-транспортними пригодами за участю дітей, психолог виконує значно ширшу функцію, ніж просто психологічний супровід і підтримка. Його участь допомагає учасникам процесу врахувати вікові, когнітивні та психоемоційні особливості дитини, мінімізує ризик її повторної травматизації та забезпечує реалізацію принципу найкращих інтересів дитини, сприяє отриманню більш повної та достовірної кримінально значущої інформації. Саме комплексне врахування психологічних, медичних і процесуальних аспектів створює умови для дотримання процесуальних гарантій дитини та сприяє ухваленню судом обґрунтованого рішення.

*Амнезія при ДТП - часткова або повна втрата пам'яті, що виникає внаслідок черепно-мозкової травми (ЧМТ), психотравмувального фактора, або їх поєднання, отриманих під час ДТП. Може мати різні механізми виникнення (органічної або психогенної природи) та види:
Ретроградна - втрата пам'яті на події, які передували ДТП;
Антероградна - втрата пам'яті на події, які відбулися після ДТП;
Транснаціональна - короткочасна втрата пам'яті без органічного ушкодження (часто через стрес);
Психогенна (функціональна) - втрата пам'яті внаслідок травмувального впливу, без явних фізичних пошкоджень;
Фіксаційна - неможливість запам'ятовувати нову інформацію (часто після ЧМТ).

Список використаних джерел:1. Гуртієва Л., Лукашкіна Т. Теорія доказів у кримінальному провадженні: навч.-метод. посібник. Вид. 2-ге, доп. [Електронне видання] / Л. Гуртієва, Т. Лукашкіна; Нац. ун-т «Одес. юрид. академія». Одеса: Фенікс, 2024. 192 с.
2. Скільки гине людей у ДТП: сумарна статистика. URL: https://auto.24tv.ua/skilky_liudei_hyne_u_dtp_sumna_statystyka_n62388 (дата звернення: 22.08.2025)
3. Кримінальний Кодекс України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (дата звернення 22.08.2025).
4. Черепно-мозкова травма: наслідки та шляхи відновлення після травм мозку. URL: https://neuroflex.ua/blog/cherepno-mozkova-travma-naslidky-ta-shlyahy-vidnovlennya-pislya-travm-mozku/?utm_source=chatgpt.com. (дата звернення 22.08.2025).
5. Потапова К. ​​Черепно-мозкова травма: реабілітація, симптоми та наслідки. URL: https://gmka.org/uk/articles/cherepno-mozkova-travma-reabilitatsiya-symptomy-ta-naslidky/?utm_source=chatgpt.com (дата звернення 22.08.2025).

Партицька В.